Будь-яка людина, виконуючи фізичну роботу, витрачає енергію, яка визначається в КДж. Механічна або фізична робота визначається у спорті у вигляді потужності, що вимірюється у Вватах. Механічну Потужність визначають на біговій доріжці за допомогою ступінчасто-підвищуючого тесту, гліколітичного тесту та тесту на максимальну алактатну потужність. Потім визначають потужність граничних реакцій. Потім вимірюється маса тіла і визначаються жирова, м’язова, кісткова тканина та вода в цілому та за сегментами. Визначаємо абсолютні та відносні значення потужності.
Цифри та показники для кожного виду спорту свої. Для цього створюють модельні характеристики спорту на основі попередніх лабораторних досліджень. Потім підганяючи спортсмена під цю модель, ми на виході отримуємо потрібний нам результат. Зниження або збільшення маси тіла призводить до того, що змінюються цифри, які тренер контролює спортсмен випадає з модельних характеристик, він не показує потрібні для спорту результати. Гра з набором м’язової маси тіла має ефект “гармошки”. У базовому циклі ми набираємо масу, у змаганні витрачаємо. Тому циклічні види спорту на витривалість давно перейшли до тренування потужності, а чи не сили. У такий спосіб було проведено роботу з Олімпійською збірною з фехтування.
З вище сказаного випливають практичні рекомендації:
- Немає сенсу знижувати масу тіла, щоб бігти швидше;
- Немає сенсу набирати масу, щоб бити сильніше;
- Можна і потрібно набирати масу, при цьому збільшувати швидкість пересування, швидкість ударів;
- Будь-яка зміна абсолютного та відносного значення маси тіла має бути узгоджена та суворо регламентована з тренерською радою та науковою групою;
- На основі порогових реакцій тренер може створити план підготовки.